Дешево і по-студентськи: Львів (частина 2)

Колись один француз сказав : «Економити – означає витрачати гроші без задоволення». Я переконана, що це не зовсім так. Тому вирішила довести, що гроші можна витрачати економно, із задоволенням та не відмовляючи собі у найбільш необхідному. Свій експеримент я почала із невеликого міста Івано-Франківськ, там мені легко вдалося зекономити, смачно поїсти, розважитися, ще й кинути декілька гривень у скарбничку.

 Подейкують, якщо місто велике та ще й туристичне, то ціни там космічні.  Чи вдається взагалі людям, які там проживають, економити? А як дають собі раду студенти? Одразу виникає багато запитань, тож я поїхала шукати відповіді на них у файне місто Львів.

Як ся маєш місто Лева?

Потяг прибув рано вранці, я вийшла на перон і розгубилася, бо не знала куди мені йти далі. Але у мене спрацював інстинкт самозбереження і я попрямувала туди ,куди йшли усі люди. Вибравшись з лабіринтів вокзалу, мені потрібно було дістатися центру міста. Я вже казала про те, що люблю ходити пішки, але масштабність Львова мені не дозволяла це робити. Я гадки не мала, де знаходиться зупинка транспорту, тож першою людиною, яка потрапила мені на очі і в якої я могла дізнатися хоч якусь інформацію – був таксист. Це смішно, так, це, насправді, дуже смішно питати людину, яка чекає на потенційних клієнтів і на чергову порцію грошей, чим я можу доїхати в центр. Відповідь була очевидна. Таксист запропонував мене довезти всього лише(!!!) за 70 гривень. Це була шалена сума для мене, я мала на все про все лише 100 гривень. Тому змушена була відмовитися від його пропозиції, обгрунтувавши свою відповідь тим, що я студент, і просто не можу дозволити собі такої розкоші. Йому ж нічого не залишалося більше, тому він просто вказав мені дорогу на трамвайну зупинку. У трамваї я була приємно здивована, адже доїхати змогла за 1 гривню, так як користуючись статусом студента, придбала неповний квиток. Таких цін на транспорт я не бачила уже давно.

Діставшись центру, мені потрібно було шукати заклад, щоб поснідати (за час дороги у мене особливо прокинувся апетит). Зважаючи на те, що була ще рання година, а більшість закладів Львова працює з 10-ї години, то варіантів у мене було небагато. Блукаючи вулицями, я натрапила на заклад швидкого харчування. Не сказала би, що ціни були з дешевих, але вибору не було, а шлунок просив їжі. Я взяла собі рис з відбивною і узвар, за що заплатила 40 гривень. По-правді кажучи, це стало моїм сніданком і обідом. Порція була велика і наїстися можна було добряче і я витратила немаленьку суму, як для сніданку.

 У той день, коли я приїхала до Львова, там якраз відбувалися спортивні змагання і на честь цього, роздавали маленькі пачки печива абсолютно безкоштовно. Це було ще однією приємністю, а заразом і перекусом для мене.

 Вечеря у мене була о четвертій. Мені не вдалося знайти одразу місце, де б я могла недорого поїсти. Спочатку я присіла в затишне кафе. Коли мені принесли меню, я дещо була спантеличена, бо ціни виявилися набагато вищими, ніж я очікувала. У такі моменти мені завжди стає незручно, тому я дочекалася, поки офіціантка відвернеться, тихенько встала і пішла шукати більш дешеву їжу. Пройшла я зовсім небагато, 2 хвилини ходьби і я натрапила на вуличну їжу, до якої стояла величезна черга. Я подумала, що там має бути дуже смачно, тому і собі стала у чергу. Моєю вечерею-обідом стало щось типу лаваша з начинкою із м’яса та овочів, яку я вибирала сама. Було справді дуже смачно і досить ситно. За це гастрономічне чудо я заплатила 30 гривень.

Отож, підіб’ємо підсумки:

·        Їжа – 70 гривень

·        Транспорт – 2 гривні (враховуючи дорогу з вокзалу до центру і з центру до вокзалу)

·        Залишок – 28 гривень

Як я вже казала, свій залишок я витрачаю на розваги. У Львові я піднялася на верхівку міської ратуші, звідки відкриваються неперевершені краєвиди на все місто. За квиток я заплатила 15 гривень. Ну, і, звичайно, вже за традицією, 13 гривень відправилося у мою скарбничку.

А мій експеримент знову доводить, що навіть у туристичному місті, де ціни таки  трохи вищі, економія можлива. За 100 гривень можна поїсти і відчути себе пташкою, літаючою над містом і, звісно ж, отримати море емоцій.

P.S. Насправді у Львові в мене була екстримальна економія, адже там на кожному кроці знаходиться кав’ярні чи ще якісь цікаві заклади, яких нема в інших містах. По місту гуляє чарівний і апетитний запах, хочеться зайти в кожен заклад, але тоді потрібно було би їхати з повним гаманцем грошей, а не зі 100 гривнями у кишені. Було важко, але я змогла для себе відкрити це місто і з економної сторони. Та ще раз підтвердила, що заощаджуючи можна також отримувати задоволення.

Юлія КЛИМЕНКО

журналіст "STUD-POINT" з м. Івано-Франківськ