Звільнення на вимогу третіх осіб

Як правило, ініціаторами припинення трудових відносин бувають сторони трудового договору — працівник чи роботодавець. Однак згідно з чинним законодавством України за певних обставин право вимоги розірвати трудовий договір мають і треті особи — тобто суб’єкти, які не є стороною трудового договору. До таких, наприклад, можуть належати: батьки неповнолітнього працівника, суди, військові комісаріати тощо.

Підставами припинення трудового договору на вимогу третіх осіб, як правило, є: заклик або вступ працівника на військову службу, наявність судового вироку, вимога профспілкової організації, вимога батьків, а також — бригади вивести працівника з її складу.

Кожна з третіх осіб, наполягаючи на припиненні трудових відносин, дбає не про власні інтереси, а забезпечує інтереси державні чи суспільні, обґрунтовуючи їх певною юридичною зацікавленістю (мотивацією), наявність якої і є підставою для висунення вимоги про розірвання трудового договору.

Однак для того, щоб треті особи мали змогу скористатися своїм правом, повинні дотримуватися такі вимоги законодавства: визначений перелік осіб, наполягати на розірванні договору з якими мають право треті особи, та визначений перелік власне уповноважених на пред'явлення такої вимоги осіб (установ, організацій). До того ж, існує ціла низка умов, без дотримання яких вимогу про звільнення працівника можна буде вважати незаконною.

Варто зауважити, що направлення працівника на проходження альтернативної (невійськової) служби є такою ж підставою для розірвання трудового договору, як і призов на військову службу. Дата припинення трудового договору визначається за домовленістю між працівником і роботодавцем з урахуванням дня призову.

Звільнення працівника за власним бажанням і звільнення у зв’язку з призовом на військову службу — це різні підстави припинення трудового договору і у другому випадку роботодавець не вправі вимагати від працівника додержувати вимог статті 38 КЗпП щодо попередження про звільнення за два тижні. Подавши відповідну заяву із супровідними документами, які обґрунтовують неодмінність звільнення з указаної працівником дати, він може не виходити на роботу, а роботодавець повинен звільнити такого працівника.

 Ще однією незаперечною підставою припинення трудового договору на вимогу третіх осіб згідно з пунктом 7 статті 36 КЗпП є набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке унеможливлює продовження цієї роботи.

Статтею 45 КЗпП регламентуються випадки припинення трудових відносин з керівниками підприємств на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації. Так, відповідно до вказаної правової норми профспілка вправі вимагати від роботодавця розірвати трудовий договір з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди тощо.

Автор: Марія Звягінцева