Випробувальний термін: перевірка чи обман?

  Випробувальний термін дозволяє роботодавцеві перевірити кваліфікацію працівника, проте водночас такий термін створює можливість для підприємств чи організацій користуватись працею найманих фахівців, яких після спливу випробування можуть звільнити із мінімальною компенсацією.

  Зараз тривалість випробувального терміну, згідно з нормами трудового законодавства, не може перевищувати трьох місяців. Лише для керівників організацій та їх заступників випробування може тривати шість місяців.
Важливо наголосити, що умова про випробувальний термін обов’язково має бути вказана у трудовому договорі, який укладається з працівником. Якщо трудовий договір має строковий характер (від двох до шести місяців), тоді термін випробування не може перевищувати двох тижнів.

  Не варто також забувати, що для певних категорій працівників випробувальний термін встановлюватися не може. До таких осіб належать: працівники, які не досягли вісімнадцяти років; особи, які щойно закінчили професійні навчально-виховні заклади чи є випускниками ВНЗ, особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної служби, інваліди (якщо ця робота рекомендована для них медико-соціальною експертизою) та вагітні жінки. Крім того, випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію.
Якщо роботодавець має певні зауваження щодо роботи працівника, він має право його звільнити навіть до спливу терміну випробування. Але у такому випадку адміністрація підприємства, установи чи організації зобов’язана повідомити про це співробітника письмово не пізніше, ніж за три дні до закінчення випробувального терміну. У повідомленні має бути зазначено причини звільнення.

  Якщо процедури звільнення не буде дотримано, працівник в судовому порядку може оскаржувати як рішення роботодавця, так і недотримання процесуальних вимог щодо звільнення.

Автор Марія Звягінцева