Робота: неповний робочий день/тиждень

Згідно з чинним законодавством, тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні за наказом роботодавця, ні колективним договором, укладеним на конкретному підприємстві, в установі чи організації.

У межах нормативної тривалості робочого часу законодавство допускає за певних умов можливість установлення роботодавцем неповного робочого часу:

-неповного робочого дня;

-неповного робочого тижня;

-неповного робочого дня при неповному робочому тижні.

Якщо на підприємстві встановлено неповну тривалість робочого часу, оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу, або залежно від виробітку.

При цьому варто пам'ятати, що обмеження будь-яких трудових прав і гарантій працівників (наприклад, скорочення тривалості відпустки чи невиплата компесації за невикористану відпустку) забороняється законодавством України.

Неповний робочий час може бути встановлено: за взаємною згодою працівника і роботодавця, у випадках, передбачених законодавством чи у зв'язку зі змінами в організації праці.

Поряд із загальним правилом, деяким категоріям працівників надано право на встановлення неповного робочого часу, зокрема, це: вагітні жінки, опікуни чи прийомні батьки тощо. В таких випадках роботодавець зобов'язаний забезпечити неповний робочий день чи неповний робочий тиждень працівникам. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється також для працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва в навчальних закладах. Згода на роботу за умов неповного робочого часу оформляється наказом.

                                                                 Автор: Марія Звягинцева