Як я наважилась поїхати на стажування до іншої країни

Привіт! Я та людина, яка вирішила випробувати себе і поїхати на стажування закордон.  Я не з чуток знаю, що це дуже складно, особливо морально. Тому, хочу поділитися з вами своїм досвідом. Надіюсь це вам допоможе.
Зараз існує багато варіантів стажувань закордоном. Я довго думала над тим, щоб використати один з таких шансів. Зразу хочу зауважити, що мої батьки були проти. Тато ще нічого, а мама категорично не підтримувала цю ідею. Батькам часто складно зрозуміти наш потяг до подорожей, але потрібно відстоювати свої бажання, які можуть змінити твоє життя.  Я не одна дитина в сім`ї, але це якось незвично, особливо для моєї мами, відпустити мене кудись на півроку-рік.

Батьків почала готувати заздалегідь, як і себе. Весь рік я говорила мамі і татові, що поїду. В цей же час обирала програму,  подавала документи, ходила в посольство на співбесіду. Але все ж не була впевнена. Я думаю, що батьки так до кінця і не вірили, що я наважусь. Друзям я нічого не казала, бо і сама нічого остаточно ще не вирішила. Після консульської перевірки, моя подруга подзвонила і запропонувала чудову роботу в Києві. Я пішла на співбесіду, і мене прийняли. Моє становище стало ще складніше. З одного боку - все вже готове для поїздки, тільки білет купити і отримати остаточну згоду консулу, а з іншого боку - робота з пристойною заробітною платнею, з хорошим розкладом, недалеко від дому, по спеціальності, і з корисним досвідом. І знову сумніви.


 Коли, я ходила на співбесіду до консула, вона не дала мені точної відповіді. Тобто, сказала, що візу мені дадуть, але треба донести ще документи. В цей же час я готувалась до двотижневої поїздки до Америки. І такий збіг обставин - дати моєї поїздки до США співпадають з записом до консула Ізраїлю. А саме туди я збиралась на стажування. І тут ніби все зрозуміло - не потраплю до консула - не поїду на стажування. І мені стало сумно. Раптом я зрозуміла, що дуже хочу до цієї сонячної країни. Що може бути краще ніж провести зиму у теплій країні?! До консула вийшло потрапии за день до від`їзда до Америки, що я прийняла як добрий знак. Значить треба їхати!

Я люблю великі міста, так як народилася і виросла в Києві. Тому стажувалась у Тель-авіві, а жила в передмісті. Місто, в якому жила дуже гарне, тихе і сімейне. Поруч з домом: чудові парки,  безкоштовний міні-зоопарк, місце для прогулянок. А в Тель-авів я взагалі закохалася. Це чудове місто на березі моря. Там завжди купа подій, молоді і чудова погода.

За декілька днів до вильоту я знову почала нервувати. У голові було багато запитань і страхів. Але вже є віза, квитки на літак, майже зібрані речі. Шляху назад нема. Я ніколи до цього не жила з незнайомими людьми так довго, ба більше - в гуртожитку. Не вела сама господарство, тому що жила з батьками, і взагалі не подорожувала більше трьох тижнів. Гуртожиток – не такий як у нас. Це двокімнатна квартирка з вітальнею, кухнею, туалетом і душем. Розрахована на чотирьох людей: в кожній кімнаті по двоє.


Спочатку було складно, потім почали з`являтися друзі, знайомі, почала вчити іврит. І через 5 місяців ( саме стільки часу тривала моя програма), я не хотіла вже їхати додому.  Тому...залишилась ще на 5 місяців. Перші 5 місяців я стажувалась по спеціальності – бухгалтером. А другі 5 місяців – в туристичній компанії

 За 10 місяців я двічі літала у Київ. І один раз прилітали у гості мої подруги на два тижні.


Тому, якщо ви досі вагаєтесь їхати або ні. Авжеж їхати. Я можу без сумніву сказати, що це був найскладніший, але й найцікавіший, найяскравіший рік у моєму житті. Я зовсім не шкодую, що поїхала, а навпаки - радію. Там, я змінилася, зрозуміла що хочу робити у майбутньому, подорослішала, з`явились нові друзі з різних країн, безліч мандрівок і ще багато всього отримала. Наступного разу розповім більше про саме стажування. Чекайте )

Регіна РАВИКОВИЧ